Cancelled
Кажуть, коли падаєш на саме дно, єдиний шлях — нагору.
І коли здавалося, що дихати вже нічим, а вибір лише один, вона раптом поклала мені голову на коліна. Моя собака. І заговорила.
Вона сказала: «О! Ви, люди, такі дивні. У вас же є все, щоб бути щасливими, але вам вічно чогось не вистачає. А потім… вже запізно».
І в перше і вперше за довгий час поставив собі лише одне питання: скільки ще має померти всередині, щоб нарешті захотілося жити?
